Пишаюся своїми 5 роками Президентства
WELT: Як сильно по Вам вдарила Ваша велика поразка?
Я пишаюсь своїми 5 роками Президентства. У цей час ми в Україні провели більше реформ, ніж за четверть століття до цього. І я цим пишаюсь, що захистив Україну від російської агресії. Звичайно, що реформи інколи є болючими, і як політична особа потрібно бути готовим, персональну ціну за це платити. Я розглядаю вибори, що відбулись, не як поразку. І цим я найбільше пишаюсь, що утвердити в Україні нову демократичну традицію. Це були вільні і чесні вибори, у яких переміг мій опонент, і я його з цим привітав. І я можу з гордістю сказати, що мою країну я вивів в нову еру свободи і демократії відповідно до європейських стандартів.
WELT: Якщо Ви проведете резюме: Якими були Ваші найбільші здобутки Вашої каденції — і найбільші втрати?
Найбільше досягнення — це підсилена стабільність і здатність опору українського суспільства. Ми почали з нуля і відбудували сильну українську армію. Ми досягли незалежності української православної Церкви від Москви та забезпечили захист нашої української мови. Не можна недооцінювати енергетичну незалежність від Росії, яку ми досягли. Так само система правосуддя була реформована, так само як і банківська система, яка наразі працює на серйозній основі і набагато краще функціонує. Децентралізація — великий успіх: 51 відсоток державних видатків зараз припадає на місцеві бюджети, раніше було тільки 30. Завдяки нашій законодавчій базі ми створили широку, транспарентну анти-корупційну інфраструктуру, яка зі створенням незалежного Антикорупційного суду буде повністю звершеною. При призначенні суддів міжнародні експерти мають право вето. І останнє — на початку моєї каденції на посаді Президента ВВП скорочувався на 15 відсотків щороку. Зараз є зріст у 3,4 відсотки. Інфляція складала 45 відсотків, у цьому році вона складає всього лише 6 відсотків.
WELT: За чим Ви жалкуєте, чого не змогли досягти?
Більше всього за те, що ми не закінчили війну на Донбасі, не звільнили нашу землю від окупації. На жаль, рішення знаходиться не в наших руках, і не в руках Брюсселя. Ключ лежить в Москві. Ми дотримуємось Мінських домовленостей, Росія цього не робить. Ви тільки уявіть собі, що всі ці реформи, про які я розповів, мусили проводитись в умовах війни, яка дуже обтяжує нашу економіку і суспільство.
WELT: Мінські домовленості не стримують Кремль від нової агресії. Це показує напад на українські кораблі в Керченській протоці і спроба Путіна заманити українських громадян російським громадянством. Чи не варто погодитись, що Мінськ провалився?
Так як я сам автор (ініціатор) Мінських домовленостей, я знаю, що в них закріплені усі необхідні кроки для встановлення миру на Донбасі: відведення іноземних військ, а також важкої артилерії і танків з України. Наступний крок роззброєння усіх нелегальних формувань і проведення вільних і чесних виборів згідно з українським законодавством. Найголовніше при цьому — під усіма цими пунктами Путін поставив свій підпис. Немає жодного іншого документа, де б це також було. Всі санкції пов’язані з цим. Те, що санкції діють, видно по тому, скільки грошей Росія вже втратила, порушуючи Мінські домовленості. Але щоб впровадити положення Мінських домовленостей, потрібно збільшити тиск на Росію.
WELT: Але наразі на це не схоже. Після згаданих нещодавніх нападів Кремля ЄС та США не відповіли посиленими санкціями.
Суть цього питання полягає в тому, чи розуміють, що російська війна направлена не тільки проти України. Коли ми сьогодні захищаємо український суверенітет, ми захищаємо також безпеку Європи і її демократичну свободу. У будь-якому випадку я є оптимістом і вірю, що санкції проти Росії будуть продовжені в травні або в червні. Звичайно, що я не можу передбачити, які результати будуть виборів до Європарламенту і як буде виглядати нова Єврокомісія. Але я переконаний, що європейська солідарність з Україною буде збережена — якщо Україна сама не наробить помилок. Тому це так важливо, щоб новий Президент проявив себе відповідально і дотримувався принципів, які ми створили протягом останніх п’яти років.
WELT: Чи очікуєте Ви від президентства Зеленського радикальної зміни чи все ж продовження курсу?
Я маю Вам відкрито сказати, що я цього не знаю, тому що ніхто не знає його повну програму. Я можу тільки сподіватись, що він продовжить курс. Останні опитування показують, що 69 відсотків усіх українців і 80 відсотків всіх, хто взяв участь в голосуванні на виборах, висловились за європейську інтеграцію України. Схожі цифри за вступ країни в НАТО. Уявіть собі, що
Україна сьогодні — найбільша єврооптимістична нація континенту — і це при тій високій ціні, які нам довелось за це сплатити.
WELT: В той час, як Україна високо цінує європейські цінності , здається, що Захід захлиснув розпад. Трансатлантичні відносини погіршуються, ЄС загрожує розпад. Наскільки Вас це турбує?
Знаєте, усі п’ять років, як я був Президентом, я тільки і чув розмови, що Європа перебуває в кризі і наскільки небезпечно це все є. Звичайно, що в нас важка ситуація через підняття анти-європейських сил в різних країнах ЄС. І їхній розвиток насправді небезпечний для європейського процесу об’єднання: Брекзит. Цей сигнал відсутності відповідальності відразу додав поштовх євроскептикам під час тодішніх виборів в Нідерландах, Австрії, Італії. Але не можна забувати, що на цих виборах великою мірою була задіяна Росія. Це було також і під час президентських вибрів в Україні. Я можу тільки дуже сильно порадити Німеччині винести урок з того, як Російська Федерація намагалась впливати на виборчий процес в Україні, і активно цьому протидіяти.
WELT: Чи плануєте Ви залишитись в політиці? Чи маєте Ви бажання знову повернутись на посаду Президента?
Так, я залишаюсь в політиці і новому Президенту я готовий допомагати порадами, якщо він їх потребуватиме.
І так, я буду намагатись взяти участь в наступних Президентських виборах. Але не тому, що тримаюсь за владу, а тому що я хочу допомогти запобігти тому, щоб ми не втратили досягнуте, як це вже було 100 років тому.
Ціною, яку ми тоді заплатили за втрату своєї незалежності, був геноцид українців під час Голодомору 1932–33 років, це були спустошення під час Другої Світової Війни та комуністична спроба загасити український патріотизм. З Божою допомогою ми не можемо допустити подібного.
WELT: Як Ви оцінюєте стан німецько-українських відносин? На Вашу думку, як вони будуть розвиватись після того, як Ангела Меркель піде з посади?
Власне собі не можна уявити кращих відносин, ніж ті, які є сьогодні між Україною та Німеччиною. Німеччина підтримувала і підтримує великою мірою розвиток нашої політики реформ, консультує нас у важливих питаннях. Я 16 разів був з візитом у Німеччині за час мого Президентства. Це говорить про те, що ми маємо надзвичайно довірливі стосунки. І якщо Ви мене спитаєте, як я собі уявляю Німеччину після Меркель, маю зізнатись, я собі не можу цього уявити. Німеччина має бути щасливою, що має таку політичну особистість європейського рівня і сподіваюсь, вона буде про це пам’ятати. Як Президент України я був свідком, як Меркель у важких ситуаціях допомагала і стояла на захисті не тільки моєї країни, але й забезпеченні цілісності Європи в цілому. Вибачте, якщо я зараз говорю емоційно, але я дуже захоплююсь досягненнями Ангели Меркель і дуже вдячний їй і уряду Німеччини за це.
Інтерв’ю в оригіналі https://www.welt.de/politik/ausland/article193770945/Petro-Poroschenko-Von-der-Ukraine-Schutz-gegen-Russland-lernen.html
